Сторінка валеолога за жовтень 2014 р.: захворювання дихальної системи

ДИХАЛЬНА СИСТЕМА ЛЮДИНИ

У дихальній системі виділяють два відділи - верхні та нижні дихальні шляхи. Верхні дихальні шляхи включають ніс, верхньощелепні (гайморові) пазухи, мигдалики та носоглотку. За носоглоткою цей шлях поділяється на два проходи: стравохід, що йде в шлунок, і горло, в якому розташовані голосові зв'язки і початок трахеї. Повітря, пройшовши через горло, входить у нижні дихальні шляхи, які складаються з трахеї, бронхів та легень. З гортані повітря входить через трахеї у правий та лівий бронхи. Кожен з них поділяється на все дрібніші розгалуження, доки не досягне легень.

Легкі розташовані всередині грудної порожнини, кожна легка, як і внутрішня стінка грудної порожнини, вистелена гладкою, тонкою, еластичною тканиною, яка називається плеврою. Невелика кількість рідини між цими оболонками дозволяє легко вільно розширюватися і стискатися без тертя зі стінками грудної порожнини. Права легка коротша і ширша за ліву і більше за обсягом; воно складається з трьох часток; ліве – із двох. Частки легень поділяють на бронхолегеневі сегменти ізольовані від сусідніх ділянок сполучною тканиною.

Розгалуження бронхів утворюють бронхіальне дерево, ними повітря надходить до альвеол - мікроскопічних порожнин, оточених мережею капілярів. Тут відбувається газообмін: з повітря, що надійшло через капіляри в кров проникає кисень, який розноситься по організму еритроцитами. Кінцевим продуктом газообміну є вуглекислота, яка виводиться через дихальні шляхи при видиху.

При вдиху, що відбувається за допомогою спеціальної групи м'язів, основна з яких діафрагма, легені збільшуються в обсязі. При спокійному диханні людина вдихає та видихає від 300 до 800 мл повітря.

Регуляція органів дихання здійснюється дихальним центром, що знаходиться в довгастому мозку. Діяльність дихального центру, що визначає частоту та глибину дихання, залежить від газового складу крові. При недостатньому вмісті кисню у тканинах організму (гіпоксії) частота дихальних рухів збільшується. Гіпоксія з'являється при підйомі на висоту, внаслідок зниження атмосферного тиску, при тяжкій фізичній роботі, а також при порушеннях дихання, кровообігу, анемії.

Всі повітроносні шляхи виконують певну бар'єрну функцію - слизова оболонка очищає повітря, що вдихається від пилу, при необхідності зволожує і зігріває його.

Легкі – важливий орган, від якого залежить і кровообіг: легенева артерія, виходячи із правого шлуночка серця, утворює величезну капілярну мережу малого кола кровообігу поверхнею близько 140 квадратних метрів (до 25% загальної кількості крові в організмі). Таким чином, легені є одним із кров'яних депо організму. При захворюваннях легенів із ураженням легеневої тканини можуть виникати не тільки порушення функції дихання, а й глибокі патологічні зміни кровообігу.

ЗАХВОРЮВАННЯ Дихальної системи

Риніт (нежить)

Риніт - найчастіше зустрічається захворювання верхніх дихальних шляхів.

Основним фактором, що схиляє до розвитку риніту, можна вважати переохолодження, яке сприяє порушенню захисних механізмів організму та активації умовно-хвороботворної мікрофлори в порожнині носа, носоглотці та порожнині рота. Інший фактор – зниження імунітету внаслідок перенесених гострих чи хронічних захворювань.

Зігріваючи, зволожуючи і фільтруючи повітря, що вдихається, порожнина носа виконує захисну функцію. Порожнина носа та бронхи анатомічно взаємопов'язані, покриті війчастим епітелієм та оснащені арсеналом вроджених та набутих захисних механізмів. Тому стани, що викликають нежить, можуть бути пусковим фактором для розвитку захворювання нижніх дихальних шляхів.

Риніт може бути першою ознакою гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ), а також початком алергічної реакції.

алергічний,
інфекційний,
неалергічний, неінфекційний риніт (професійний риніт, лікарський риніт, гормональний риніт, риніт літніх та ідіопатичний вазомоторний риніт).

Інфекційний риніт зустрічається приблизно у половини дорослого населення. У дітей, особливо раннього віку, частота народження інфекційного риніту значно вища.

Прояви риніту

Сторінка валеолога за жовтень 2014 р. Класичні ознаки риніту – закладеність носа, виділення з носа, чхання. Характерна сльозотеча, порушення нюху. Набряк слизової оболонки порожнини носа призводить до порушення дренажу придаткових пазух носа та середнього вуха, що створює сприятливі умови для розвитку бактеріальних ускладнень. Загальна тривалість гострого риніту становить 8-14 днів, вона може варіювати в той чи інший бік з різних причин. Гострий риніт може припинитися через 2-3 дні, якщо загальний та місцевий імунітет не порушено. У ослаблених дітей (частохворіючих на ГРВІ) за наявності хронічних вогнищ інфекції гострий риніт може мати затяжний характер – до 3–4 тижнів.

При хронічному атрофічному риніті хворі скаржаться на відчуття сухості в носі, утворення кірок, відчуття тиску та головний біль, що відокремлюється з носа – жовто-зелене.

- захворювання, обумовлене підвищеною чутливістю організму (алергічна форма) чи нейровегетативними розладами. У цих двох форм є подібні прояви захворювання: чхання, закладеність носа, рясні рідкі виділення.

Постійною ознакою для алергічного риніту є чхання, що супроводжується рясним прозорим рідким відокремлюваним з носа і утрудненням носового дихання. Виділенням передує свербіж у ділянці носа.

Синусіт

Синусит – запалення слизової оболонки однієї або кількох навколоносових пазух (гайморових, ґратчастих, клиноподібних та лобових). За тривалістю проявів синуситу розрізняють гострий (до 3 місяців) та хронічний (більше 3 місяців).

У запальний процес частіше залучається верхньощелепна пазуха (гайморит), друге місце стоїть запалення ґратчастого лабіринту (этмоїдит), потім лобової пазухи (фронтит).

Синусит зазвичай проявляється закладеністю носа, слизовими або гнійними виділеннями з носа, болем у ділянці пазухи. Нерідко захворювання протікає з підвищенням температури тіла, явищами інтоксикації (слабкість, біль голови, втрата апетиту), набряком щоки та очей з боку ураженої пазухи, рясними гнійними виділеннями з носа. Найчастіше розвивається після вірусної інфекції.

Найпоширеніша ознака синуситу в дітей віком - постійні виділення з носа: гнійні чи рідкі. У дітей молодшого віку виділення з носа частіше носять слизовий або рідкий характер, синусит часто супроводжується отитом, неприємним запахом з рота.

Головний біль та біль у ділянці пазух є основними проявами синуситу у дорослих, а у дітей вони спостерігаються рідко.

Аденоїди

Аденоїди - це надмірне розростання глоткової (носоглоткової) мигдалики через хронічний запальний процес у них, виникають ізольовано або в поєднанні зі збільшенням піднебінних мигдаликів. Найчастіше аденоїди виявляють у віці 5-10 років. У дорослих аденоїди часто повністю атрофуються.

Запалення аденоїдів – аденоїдит. Збудники гострого та хронічного аденоїдитів - стрептококи, стафілококи, пневмококи, аденовіруси.

Ступені розростання аденоїдів

I - вдень дитина дихає вільно, а під час сну, коли обсяг аденоїдів збільшується в горизонтальному стані, дихати йому стає важче
II - діти часто хропуть уві сні, змушені дихати ротом цілодобово
III - аденоїдна тканина повністю (або майже повністю) перешкоджає надходженню повітря з носа в дихальне горло, дитина змушена дихати через рот

Причини аденоїдів: спадковість, дитячі інфекційні захворювання (наприклад, кашлюк, кір, скарлатина), імунодефіцитні стани, алергічні захворювання.

Прояв аденоїдів

Формується «аденоїдна особа» - рот відкритий, носогубні складки згладжені, обличчя витягнуте внаслідок подовження верхньої щелепи, верхні різці розташовані безладно і значно виступають вперед, неправильний прикус, високе готичне піднебіння як результат утрудненого носового дихання, внаслідок тривалого дихання. рот; та болючість при обмацуванні лімфатичних вузлів (підщелепних, шийних та потиличних), можливі порушення зору, функцій серцево-судинної системи, анемія, ларингоспазм, енурез.

Лікування аденоїдів

При аденоїдах І ступеня – консервативне лікування. При аденоїдах II-III ступенів, важких ускладненнях - хірургічне лікування - висічення аденоїдів.

Ускладнення аденоїдів: часті ангіни, трахеїти, фарингіти, бронхіти; порушення слуху внаслідок закупорки слухової труби; хронічні синусити.

Поліп носа

Термін «поліп» використовується для позначення різних локалізації утворень, що височіють над поверхнею слизових оболонок, частіше зустрічаються у дорослих.

Прояви поліпів носа: постійна закладеність носа, чхання сезонні або цілорічні, що не мають зв'язку з побутовими умовами, зниження нюху, зміна смаку, виділення носа слизові або слизово-гнійні, головний біль.

Тонзиліт

Тонзиліт - це запалення піднебінних мигдаликів. У виникненні тонзиліту основну роль відіграють бактерії: гемофільна паличка, стрептокок, моракселла. Передача мікробів відбувається повітряно-краплинним шляхом, джерелом є хвора людина.

При хронічному тонзиліті в результаті тривалого запалення з'являються рубцеві зрощення в мигдаликах, накопичуються так звані пробки, що являють собою скупчення частинок їжі, живих і загиблих мікробів, лейкоцитів. Крім пробок в мигдаликах може бути рідкий гнійний вміст, де створюються дуже сприятливі умови для збереження і розмноження мікробів. Своєю життєдіяльністю вони підтримують запальний процес у мигдаликах.

Показання до хірургічного лікування тонзиліту

Часті (2-4 рази на рік) ангіни, що супроводжуються високою температурою тіла; є те чи інше ускладнення, пов'язане із загостренням процесу (поліартрит, пієлонефрит)
В результаті одного з рідкісних випадків захворювання на ангіну (1 раз на 5-7 років) розвинулося якесь ускладнення з боку серця, суглобів та ін.
Випадків ангіни не було, проте на тлі захворювань серця, суглобів та ін. виявляються постійне скупчення в лакунах мигдаликів гнійного вмісту.

Бронхіт

Бронхіт – запалення трахеї, бронхів та бронхіол інфекційного походження.

Збудники бронхіту: аденовіруси, віруси грипу та парагрипу, риновіруси, вірус Коксакі, мікоплазми, хламідії, бордетелла, гемофільна паличка, стрептококи.

Ознаки бронхіту: нездужання, озноб, підвищення температури, біль у спині та м'язах, кашель, спочатку сухий, потім вологий зі слизово-гнійним мокротинням, задишка.

Ларінгіт

Ларингіт - це запалення слизової оболонки гортані. Масові спалахи ларингіту спостерігають пізньої осені, взимку, напровесні.

Причини ларингіту: ГРВІ, бактеріальні інфекції — стрептокок, постійна напруга голосу, вдихання дратівливих речовин, вікові зміни — атрофія м'язів гортані, недостатнє зволоження слизової оболонки, деформація або ушкодження голосових зв'язок внаслідок хірургічних втручань, шлунково-стравохідний рефлюкс. алергія, куріння.

Прояви ларингіту: захриплість голосу, що при прогресуванні процесу переходить в осиплість, першіння в горлі, підвищення температури тіла, порушення ковтання, кашель, що гавкає, задишка ночами.

Пневмонія (запалення легень)

Прояви пневмонії: схожі з бронхітом, але інтоксикаційний синдром виражений значно сильніше: лихоманка, слабкість, озноб, біль у м'язах, головний біль, кашель зі слизовим або слизово-гнійним мокротинням, задишка.

Бронхоектатична хвороба

Бронхоектатична хвороба – це незворотне розширення бронхів внаслідок гнійно-запального руйнування бронхіальної стінки.

Прояви бронхоектатичної хвороби: кашель з гнійним мокротинням, що виникає з характерною регулярністю вранці при пробудженні та ввечері при відході до сну, кровохаркання, болі в грудній клітці при диханні, бочкоподібна грудна клітка, нігті у формі «годинного скла», деформація пальців барабанних паличок».

Поліноз

Поліноз - алергічне захворювання сезонного характеру з ураженням дихальних шляхів, очей, шкіри, нервової, травної систем та інших внутрішніх органів. Захворювання поширене. Серед хворих на поліноз переважають жінки. Найбільша кількість хворих посідає вік від 25 до 45 років.

Причиною полінозу є пилок рослин (їх чоловічі статеві елементи). Виділено три основні групи алергенних рослин: дерева, злакові трави, складноцвіті та мареві.

До найбільш агресивних алергенів (що мають високу алергенну активність) відносять лучні (сміттєві) трави, особливо полин і амброзію.

Існує три основні періоди пилення рослин і, відповідно, три періоди загострення полінозу:

Весняний – із середини квітня до кінця травня; пов'язаний з цвітінням дерев (ліщина, береза, в'яз, клен, вільха, ясен, карагач, дуб, платан)
Літній – з початку червня до кінця липня; пов'язаний з цвітінням лугових і культивованих трав (тимофіївка, костриця, їжака, тонконіг, лисохвіст, пирій, кукурудза, жито)
Літньо-осінній - пов'язаний з цвітінням полину, лободи, амброзії.

Календар цвітіння дерев і трав:

Вільха, ліщина, верба, в'яз 15-30 квітня
Осика, тополя 5-30 квітня
Береза, клен 1-9 травня
Дуб, сосна 22 травня-5 червня
Кульбаба, вогнище, лисохвіст 5 червня-26 червня
Липа 20 червня-5 липня
Тимофіївка, мятлик, костриця, їжака, пирій 5-25 липня
Полин, амброзія, лобода 15 липня-15 вересня.

Прояви полінозу характеризуються суворою сезонністю та виразним впливом погоди на стан хворого. Найбільш типовий прояв - ураження одночасно слизових оболонок очей та верхніх дихальних шляхів. Характерні: свербіж і печіння в області очей, відчуття стороннього тіла в очах, сльозотеча, світлобоязнь, почервоніння кон'юнктиви обох очей, набряк повік, розширення судин склер. Одночасно спостерігають сильний свербіж у ділянці носоглотки, нападоподібне чхання, рясна виділення носового секрету. Часто приєднується бронхо-спастичний синдром (пилкова бронхіальна астма) або ураження шкіри у формі алергічного дерматиту, іноді - пилкова інтоксикація у вигляді слабкості, швидкої стомлюваності, сонливості або, навпаки, безсоння, вираженої пітливості, головного болю, підвищення температури тіла до субфе 37,0-37, 5 ^про З).

Бронхіальна астма

Бронхіальна астма - це хронічне рецидивне захворювання з нападами ядухи або астматичним станом через спазму бронхів, набряку слизової та підвищеного виділення бронхіального слизу. Провокують спазм бронхів неспецифічні алергени: пилкові (пилок квітів, польових трав, дерев), пилові (домашній пил, шерсть кішки, собаки тощо), харчові (яйця, цитрусові, риба, молоко та ін.), лікарські (аспірин) , анальгін і т.д.), механічні та хімічні речовини (пил, пари кислот, лугів, дими), фізичні та метеорологічні фактори (зміна температури та вологості повітря, коливання барометричного тиску, магнітного поля Землі та ін.), алергени кліщів, комах, тварин, нервово-психічні дії. В основі хвороби – спадкові, вроджені та (або) набуті дефекти чутливості бронхів. Буває дві форми бронхіальної астми – інфекційно-алергічна та атопічна з нападами задухи різної інтенсивності, між якими стан хворих може бути задовільний.

Сторінка валеолога за жовтень 2014 р. Приступ може починатися рясним виділенням рідини з носа, нестримним кашлем, утрудненим відходженням мокротиння, задишкою. Дуже характерний симптом бронхіальної астми: видих - утруднений, повільний і судомний, супроводжується гучними хрипами, що свистять, чутними на відстані. Хворий приймає вимушене становище з фіксованими м'язами плечового пояса для полегшення дихання. Обличчя одутле, бліде, з синюшним відтінком, вкрите холодним потом, виражає почуття страху, пульс прискорюється.

При астматичному стані (статусі) наростає несприйнятливість до бронхорозширювальної терапії, кашель непродуктивний. Стан може виникнути при тяжкій алергії або передозуванні симпатоміметиків (інгалятори беротек, астмопент, алупент тощо), різкій відміні глюкокортикоїдів. За відсутності інтенсивної терапії може скінчитися смертю.

Дієта при бронхіальній астмі

1. Дієта має бути досить калорійна, заснована лише на натуральних продуктах.
2. Виключити тваринні жири, копченості, консерви та ковбаси.
3. Не рекомендуються напої типу “Фанта” та “Пепсі-кола”, вживання алкоголю абсолютно виключається. З напоїв – лише чай, мінеральна вода.
4. Показана молочно-рослинна дієта з використанням кисломолочних продуктів: кефіру, кислого молока, сиру, а також більшості овочів: буряків, качанної та цвітної капусти, спаржі, моркви, кабачків та ін.
5. Слід обмежити вживання картоплі (тим більше що в ній міститься багато саліцилатів) та круп (крім гречаної), борошняних, макаронних та кондитерських виробів.
6. Нежирне м'ясо та риба рекомендується один-два рази на тиждень, у відвареному вигляді. Більш докладні рекомендації щодо складання дієт з урахуванням індивідуальних особливостей хворого можна отримати у алерголога та дієтолога.

Нелікарські методи лікування захворювань дихальної системи доповнюють медикаментозну терапію, але не замінять ліків.

1. Головним напрямком у комплексному консервативному лікуванні захворювань органів дихання є очищення бронхіального дерева: позиційний дренаж та застосування відхаркувальних засобів. Позиційний дренаж проводять не менше 2 разів на добу (вранці після сну та ввечері перед сном). При загостренні дренаж слід проводити багаторазово, намагаючись повніше звільнити бронхіальне дерево від вмісту. Сприяють відходженню мокротиння також дихальна гімнастика, вібраційний масаж грудної клітки. Ефект дренажу посилюється призначенням відхаркувальних засобів та мокротрозріджувальних препаратів.

2. Дотримання питного режиму (1 л/добу та більше), при цьому використовують чай, соки, відвари, лужні напої (Боржомі, Свалява) у теплому вигляді.

3. Зволоження повітря. Відмова від куріння.

4. Не лягати спати з повним шлунком, не напружувати черевний прес після їди.

5. Фізіотерапевтичне лікування: інгаляції, електропроцедури, голкорефлексотерапія.

7. Багато хворих займаються зі спеціальними дихальними пристроями типу свистків, апарату Фролова, які створюють на видиху невеликий позитивний опір, що сприяє тренуванню дихання, поліпшенню вентиляції та відкашлюванню мокротиння. Великої кількості хворих показано лікувальну гімнастику (за відсутності тяжких уражень серця, астматичних станів); вона збільшує вентиляцію легень, усуваючи закупорку бронхів, підвищує ефективність видиху. Цьому насамперед служить тренування дихальних м'язів і особливо діафрагми (для пацієнтів з бронхіальною астмою кращий черевний тип дихання). Спеціальні дихальні заняття з конкретними звуками виробляють у пацієнта вміння керувати своїм диханням.

ЗАСТОСУВАННЯ ПРОДУКЦІЇ «ЛІДЕР-ГРУП «КС «НОВЕ ЖИТТЯ» ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ СТАНУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Пам'ятайте! БАДи не зареєстровані як лікарські препарати!

Основна продукція

Апітон-фіто - має протизапальні властивості, має бактеріостатичну дію на стафілококи, стрептококи.

Бронхофлор – має протизапальну, спазмолітичну, бактерицидну дію, розріджує та полегшує відходження мокротиння.

Еліксир Здорові легені – м'яка протизапальна, відхаркувальна дія, пом'якшує сухий кашель

Еліксир Стопаллергін , екстракти Череди , Кропиви , Чистотіла , кореня Лопуха – мають сильну протиалергічну дію за рахунок нейтралізації алергенів, стимуляції надниркових залоз, корекції імунітету, посилення антитоксичної функції печінки.

Екстракти Подорожника , Плюща , Берези , Солодки , Бетулін – надають відхаркувальну та протизапальну дію, добре розріджують мокротиння. Солодка є ще й стимулятором надниркових залоз

Екстракти Календули , Хвої , Шавлії , Ромашки , Софори – протизапальна, антибактеріальна дія

Тибетська формула , Імунофлор , ГРИБИ в капсулах , Спіруфлор - мають імуностимулюючу, протизапальну дію

Еліксири Здорове життя , Сильний імунітет , Формула енергії – для підвищення імунітету, для профілактики утворення пухлин, кіст, для очищення лімфи

Апіфлор-плюс , Апіфлор-мінус - підвищують імунітет, необхідні для профілактики захворювань, є джерелами вітамінів, мінералів

Екстракти Кропиви , Череди , еліксир Стопаллергін – можна застосовувати при нежиті на слизову оболонку носа (можна змащувати нерозведеним екстрактом кожні 2-3 години) як дуже ефективний засіб при мінімальних ознаках застуди, нежиті

Бальзам для носа , Еліксир СТОМАФЛОР , Ополіскувач для порожнини рота - для зрошення та полоскання слизової рота, мигдалин, зрошення слизової носа

Крем універсальний мазь "Нове Життя" – втирати навколо носа, змащувати слизову оболонку носа, можна використовувати для масажу, втирати в грудну клітину

Бальзам косметичний (будь-який, але обережно розігріваючий) - втирати в грудну клітину, п'яти, на задню поверхню гомілки при нежиті, бронхіті. Обережно при алергії на ефірні олії!

Гель "Нове Життя" (39 екстрактів) - можна закладати в ніс при гнійному нежиті, гаймориті, у вухо при отіті, розсмоктувати при болі в горлі до 6-8 разів на день

Допоміжна продукція:

Гепатофлор , Чистота , Чистофлор , еліксир Здорова печінка , Чистий організм , екстракти Розторопші , Артишоку , Деревій – можна застосовувати в період загострення і в період ремісії бронхіальної астми, сприяють виведенню токсичних речовин, алергенів з організму,

Панкреофлор , еліксири Здорова підшлункова залоза , Струнка фігура , Шиитаке – покращують роботу підшлункової залози, приймати в період ремісії для профілактики бронхіальної астми

Гастрофлор , еліксир Здоровий шлунок , екстракти Календули , Ромашки , Шавлія , Подорожника , Аїра - покращують роботу шлунка, кишечника, мають протизапальну дію

Кальцифлор , Спіруфлор – протиалергічна дія, зміцнює стінку судини, перешкоджає підвищеному слизоутворенню в дихальних шляхах.

Сорбефлор – адсорбує та виводить алергени та токсини з кишечника

Чистота , Чистофлор , еліксир Антипаразитарний , екстракти Чистотіла + Деревій – у період ремісії приймати як антипаразитарні засоби для зменшення алергізації

Екстракти Пустирника , Валеріани , М'яти , Плюща – знімають спазм бронхів

Янтарна Формула , Вітафлор , Енергофлор , еліксир Антианемічний , екстракти Хвої , Чорниці – активізують імунітет, оптимізують лікування пневмонії та бронхіту, знижують ймовірність ускладнень захворювань чи хіміотерапевтичного лікування

Флора – нормалізує мікрофлору кишечника, що підвищує імунітет, має протиалергічну дію, покращує всмоктування поживних речовин та вітамінів.

Зразкова оздоровча програма для профілактики та усунення симптомів гострих захворювань дихальної системи (ГРЗ, гострий бронхіт, запалення легень)

Пам'ятайте! БАДи не зареєстровані як лікарські препарати!

У період загострення дози подвоюються!

Бронхофлор по 1 табл. 3-4 рази на день ( Апітон фіто по 2 табл. 2-3 рази на день)
Тибетська Формула ( Кордіцепс , Імунофлор ) по 1 табл. 3-4 рази на день
Календула
Лопух ( Бетулін )
Кропива по 10 крапель 5-6 разів на день
Бальзам для носа , Стомафлор - зрошувати слизову оболонку зіва 5-6 разів на день,
Гель 39 розсмоктувати 5-6 разів на день