У вересні 2012 року очікується розширення асортименту продукції нашої компанії за рахунок нових екстрактів: Артишоку та кореня Астрагалу. Пропонуємо докладно ознайомитись з корисними властивостями цих рослин. Сподіваюся, що вони займуть гідне місце у оздоровчих програмах наших споживачів.
Артишок польовий
Артишок польовий , або колючий (Cynara scolymus L.) 
багаторічна трав'яниста рослина сімейства складноцвітих, цілющі властивості якої були відомі ще лікарям давнини. Артишок відомий не тільки як вишукані ласощі: досвід його застосування для лікування різних захворювань налічує кілька тисячоліть. Сьогодні докладно вивчено багато ефектів цієї рослини, яка широко застосовується для лікування захворювань печінки та жовчовивідних шляхів.
Назва цієї рослини з чудодійними властивостями овіяна легендами. Одного разу Зевс - давньогрецький бог-громовержець - полюбив земну дівчину Цинару і зробив її богинею. Але вона ненадовго пішла у світ смертних, за що розгніваний Зевс зіштовхнув її з Олімпу. Там, де впала Цинара, виросла непомітна рослина — артишок.
Знання про цілющі властивості артишоку прийшли до нас із глибини століть: йому приписувалося сприятливий вплив на процеси травлення. Завдяки пікантному смаку в Стародавньому Римі цю рослину вважали делікатесом, і вживали лише на свята.
Згадки про артишок знаходимо і в класичному трактаті східної медицини. Так, у «Каноні лікарської науки» Абу Алі Ібн Сіна (Авіценна) пише: «Він (артишок) знищує сморід з пахв і надає поту приємного запаху, оскільки має властивість гнати смердючу сечу». Як бачимо, Абу Алі Ібн Сіна добре знав про сечогінні властивості артишоку. Барвистий опис кінцевих продуктів метаболізму, мабуть, пов'язаний з тим, що артишок підвищує виведення з сечею креатиніну, сечовини та інших азотовмісних сполук.
У Європі ця рослина отримала визнання лише після століть — у XV ст. У Росії її артишок почали активно застосовувати з XVIII століття.
Артишоки у свіжому вигляді містять величезну кількість чистої та корисної води, вуглеводи та рослинні білки, багато вітамінів та мало жирів. До вітамінів входять А, Е, З, До, групи У. Мінеральний склад представлений деякими макроелементами - це натрій, магній, кальцій, фосфор, калій і мікроелементами - марганець, цинк, залізо, селен, мідь. В артишоках дуже мало калорій, у 100 г менше 50 калорій. Саме тому для тих, хто хоче скинути зайву вагу артишок, просто знахідка. А ціннішими речовинами стає інулін, який підвищує кількість корисних бактерій у кишечнику людини. Інулін дозволяє знизити цукор у крові, а цинарин покращує мозковий кровообіг. Цинарин в артишці попереджає розвиток атеросклерозу, він має сечогінну та жовчогінну дію.
Також проводяться клінічні дослідження ефективності артишоку усунення диспептичних симптомів при синдромі подразненого кишечника.
Вживають артишок переважно вигляді екстрактів, рослинних препаратів, мало зустрічається вживання їх як настоїв і чаїв. Артишок має явно виражений горіховий присмак, його вживають як основна страва, так і як гарнір, він здатний надати пікантності будь-якій страві, будь то салат або яєчня.
При приготуванні їжі артишок вживають у свіжому, відвареному, запеченому, смаженому вигляді, суцвіття очищають від зовнішніх жорстких лусочок і використовують найніжнішу серцевину. Артишоки можна консервувати та вживати в їжу, вкрай не рекомендується заморожувати суцвіття, вони темніють, втрачають смак та всі свої властивості.
Свіжі очищені артишоки одразу темніють, тому їх солять або поливають лимонним соком.
Вживати артишоки можна як їжу, а можна і як ліки, своєї цінності вони від цього не втрачають, побічні ефекти досі не виявлені, а це говорить про те, що артишок можна вживати практично всім.
Лікувальна дія артишоку обумовлена комплексом біологічно активних сполук, що входять до його складу. Найважливішими з них є кофеїлхінні кислоти (похідні кавової кислоти), флавоноїди та гіркі речовини. Найбільшу лікарську цінність становлять кофеїлхінні кислоти, що містяться у всіх частинах рослини. Однією з похідних цих кислот є цинарин. Вже в середині 30-х років ХХ століття були відомі біологічно активні властивості цієї речовини. Але від монотерапії цинарин довелося відмовитися, оскільки при використанні тільки цинарину навіть у великих дозах терапевтичний ефект був значно менш виражений, ніж при лікуванні екстрактом артишоку, що містить його. Біологічну цінність сировини визначає не лише один цинарин, а вся сукупність кофеїлхінних кислот.
Препарати артишоку мають сечогінну, жовчогінну та гіпохолестеринемічну дію. Вони застосовуються у клініці для лікування (особливо у дітей) жовтяниці, жовчнокам'яної хвороби, гепатитів, ендартеринтів, а також атеросклерозу. Є вказівки на успішне застосування препаратів артишоку для лікування кропив'янки, сироваткової хвороби, ряду форм псоріазу та екзем. Артишок показаний у перед- та післяопераційному періоді у хворих, які зазнали операції на нирках та печінці. Екстракт артишоку та цинарип у людей і тварин при внутрішньовенному введенні та дачі всередину виявляє виражену холеретичну дію, збільшуючи в жовчі сухий залишок та вміст холестерину. При лікуванні сифілісу препаратами з групи арсенобзнзолів одночасне призначення хворим на екстракт артишоку послаблює токсичну дію арсенобензолів на печінку. У хворих на азетомію екстракт викликає збільшення діурезу та концентраційної здатності нирок, азотурію та поліпшення загального стану.
У зв'язку з несприятливою екологічною ситуацією, збільшенням кількості людей, які ведуть малорухливий спосіб життя та піддаються психоемоційним навантаженням, а також впливу різних факторів ризику останнім часом значно збільшилася кількість захворювань печінки та травного тракту.
Артишок має холеретичну дію, посилюючи виділення жовчі (завдяки дії цинарину), а також помірну холекінетичну дію – посилює спорожнення жовчного міхура. Таким чином, артишок актуальний для пацієнтів із хронічними захворюваннями жовчовивідних шляхів та печінки, якою необхідно боротися з результатами способу життя людини, похибками у харчуванні. Крім того, у печінці відбувається детоксикація продуктів метаболізму алкоголю та інших токсичних речовин. Не варто забувати і про інфекційні збудники - віруси гепатиту, які відіграють важливу роль у розвитку хронічної патології печінки.
Навіть перебуваючи під впливом несприятливих факторів, печінка постійно працює над тим, щоб мінімізувати шкоду, яку вони завдають. Але компенсаторні можливості організму небезмежні, і тому до аптек часто звертаються пацієнти зі скаргами на біль і тяжкість у правому підребер'ї, непереносимість смаженої їжі та іншими неприємними симптомами, за допомогою яких печінка подає сигнал тривоги.
У зв'язку з цим актуальним є застосування гепатопротекторів, що підвищують стійкість клітин печінки до факторів, що ушкоджують, у ролі яких можуть виступати різні хімічні речовини (у тому числі і алкоголь). Гепатопротектори не тільки нормалізують клітинні функції, але й сприяють відновленню гепатоцитів,
стабілізують гомеостаз печінкової паренхіми: активізують внутрішньоклітинний обмін речовин та роботу ферментних систем печінки, пригнічують перекисне окислення ліпідів та руйнування клітинних мембран; пов'язують вільні радикали; стимулюють синтез білка та регенеративно-репаративні процеси
Гепатопротекторна дія артишоку зумовлена такими ефектами:
- антиоксидантним;
- детоксикаційним (сприяє знешкодженню та виведенню з організму токсинів, у тому числі солей важких металів, алкалоїдів);
- жовчогінним.
Артишок здатний також підвищувати регенераторну здатність печінки.
Показаннями до застосування артишоку є:
- диспептичні розлади, коли пацієнтів непокоїть тяжкість в епігастрії, метеоризм, нудота, відрижка;
- дискінезія жовчовивідних шляхів за гіпотонічно-гіпокінетичним типом;
- хронічний некалькульозний холецистит;
- хронічний гепатит різної етіології
>Зображення артишоку присутні в давньоєгипетських храмах; про цю рослину згадували в давньоримських трактатах. Характеризуючи захоплення цією рослиною в Стародавньому Римі, Пліній Старший наводить відому на той час приказку: «Ні дня без артишоку».
Зовнішній вигляд артишоку, приготування квіток якого зайняло гідне місце в кулінарних вишукуваннях багатьох держав, дуже схожий з таким будяком. Йоганн Вольфганг фон Гете у записках «Подорож до Італії» (де цей великий німецький поет побував у 1786–1788 рр.) писав, що це селяни тут їдять будяко (маючи на увазі артишок).
Курйоз пояснюється подібністю цих рослин, що належать до родинних видів. Примітно, що частина артишоку, яку використовують для приготування різних страв, - це квітка, що не розпустилася.
Артишок вважався протиотрутою: вважають, що з цієї причини його часто вживала французька королева Катерина Медічі, яка побоювалася замахів. Ця рослина входила до складу рецептур протиотрути від зміїних укусів. Крім того, квітці артишоку приписувалися властивості афродизіаку (факт, який, однак, не знайшов наукового підтвердження), тому королева розпорядилася його культивувати повсюдно. Наказ був воістину революційним на той час, оскільки з цієї причини у середньовічній Європі артишок було дозволено вживати лише чоловікам.
«У Франції артишок визнали насамперед засобом від різних хвороб. А оскільки за артишоками тягнувся шлейф поганої слави потужного афродизіаку, то…Дамам з товариства заборонялося навіть поглянути в їхній бік», — І. Шмельов («Людина з ресторану»).
Король Англії Генріх VIII Тюдор, який мав 6 дружин (рекордну на ті часи кількість) також мав славу шанувальником артишоку.
Артишок — не тільки ласощі гурманів, а й справжнє джерело активних компонентів.
Астрагал перетинчастий
Астрагал перетинчастий - засіб сибірської народної, тибетської, китайської, монгольської та корейської медицини.
Латинська назва: Astragalus membranaceus
Народна назва: золототисячник, котячий горох
Ареал проживання: більша їх частина поширена в Північній півкулі, але деякі види проникають по гірських системах у Південну Америку та тропіки.
Астрагал перетинчастий занесений до Червоної книги.
Збір лікарської сировини та використовувані частини: заготовляють траву та коріння. Коріння астрагалу викопують восени, швидко промивають у воді, ріжуть на шматки, пров'ялюють на відкритому повітрі і досушують під навісом у теплому приміщенні. Траву зрізають у період цвітіння, підрізаючи облистяні, квітучі частини рослини. Сушать астрагал під навісом, підвішуючи невеликими пучками.
Хімічний склад астрагалу: коріння та кореневища астрагалу перетинчастого містять тритерпенові сапоніни (астрагалозиди, О-астрагалозоїд, соясапоніни, ізоастрагалазоїди, соясапогенол, циклоастрагенол-6, глюкопіранозід, глюкопіроніоди, глюкопіроніоди, глюкопіроніди, глюкопіроніди, глюкопіроніоди , вуглеводи (сахароза, астрагалани), птерокарпани, кумарини, вітаміни С та Е. Астрагал перетинчастий містить макро – мікроелементи, залізо, кальцій, алюміній, кобальт, цинк, мідь, ванадій, фосфор, натрій та селен до 2,5 мг. %. Головною особливістю астрагалів є їхня особливість акумулювати селен, найважливіший для метаболізму живих організмів мікроелемент, що сприяє роботі механізмів кровотворення.
Лікувальні засоби з коренів астрагалу перетинчастого мають загальнозміцнювальну дію, стимулює кровотворення, виявляють тонізуючу, болезаспокійливу, сечогінну дію. Зовнішньо астрагал перетинчастий використовують як ранозагоювальний, а в зборах - як протипухлинний та антидіабетичний засіб. Спиртовий екстракт коренів астрагалу посилює кровотворення. Настої та відвари коренів астрагалу застосовують як жовчогінний, кровоспинний, жарознижувальний, відхаркувальний та потогінний засіб. Науково доведено гіпотензивну, сечогінну, антиоксидантну, протипухлинну дію астрагалу. Фракція полісахаридів астрагалу виявила імуностимулюючу дію.
Астрагала корінь має гіпотензивну, седативну та кардіотонічну дію. Препарати Астрагалу покращують діяльність печінки, посилюють діурез та кровообіг у нирках, розширюють коронарні судини та судини нирок, зменшують набряклість, надають позитивну інотропну та негативну хронотропну дію на серці. Препарати астрагалу мають кровоспинну, потогінну, сечогінну та протиблювотну дію. Астрагала корінь показаний при гіпертонічній хворобі, стенокардії, набряках, хронічних та гострих гломсрулонефритах, ревматичних болях, набряках різної етіології, випаданні матки та ниркової гіпертонії, золотусі, а також при хронічній серцевій недостатності першого та другого ступеня, що супроводжується тахікардією. Астрагал застосовують на початкових стадіях гіпертонічної хвороби. При цьому значно покращується самопочуття, знижується артеріальний тиск, покращується мікроциркуляція, зникає головний біль, запаморочення, шум у вухах, припливи до голови, безсоння, парестезії, перебої та біль у серці. При капіляроскопічному дослідженні після лікування препаратами Астрагалу кореня спостерігається нормалізація капілярного кровотоку, зникнення каламутності поля зору, менш виражене звуження капілярів. Також препарати Astragalusroot покращують регіонарний кровотік у центральній нервовій системі, у серці та нирках.
При прийомі препаратів Астрагала кореня у хворих на гіпертонічну хворобу відзначається поліпшення мозкового кровообігу та зниження артеріального тиску в центральній артерії сітківки та у скроневій артерії. У хворих на ішемічну хворобу серця Астрагала корінь гальмує вазомоторні регуляторні центри, спостерігається поліпшення самопочуття та зниження артеріального тиску. Також припиняються біль у серці, нормалізується капіляроскопічна картина, покращуються показники ЕКГ.
Астрагала корінь покращує функціонування системи коагуляції крові - збільшується час зсідання крові, підвищується толерантність плазми до гепарину, підвищується вільний гепарин, нормалізуються показники фібринолізу. При лікуванні препаратами Астрагалу кореня хворих з пороком серця та з хронічною недостатністю кровообігу та дистрофічними процесами у міокарді знижувався венозний тиск, підвищувався діурез, зменшувалися набряки, задишка, ціаноз, покращувалися показники загальної та внутрішньосерцевої гемодинаміки.
Застосування астрагалу перетинчастого в народній медицині
Водний настій трави астрагалу в народній медицині застосовують як тонізуючий засіб при втомі, головному болю. Коріння астрагалу перетинчастого застосовують як пом'якшувальний засіб при фурункульозі. Трава астрагалу використовується як допоміжний засіб, що прискорює відділення плаценти, а також при безплідді і водянці. Екстракт або сік свіжої трави астрагалу можуть бути обмивання інфікованих ран. Астрагал перетинчастий має загальнозміцнюючу, регулюючу обмін речовин, антимікробну дію.
Здоров'я Вам та Вашим близьким!
Написати коментар